ПАМ’ЯТАЄМО, ЄДНАЄМОСЯ, ПЕРЕМОЖЕМО
В останню суботу листопада в Україні та в усіх куточках світу ми об’єднуємося, згадуючи про нашу національну трагедію, і вшановуємо пам'ять мільйонів українців, знищених під час жахливого Голодомору 1932 – 1933 років, а також голодоморів 1921 – 1923 та 1946 – 1947 років.
Наслідки трагедій, які стали частиною історії України, ми відчуваємо вже майже століття. Але це біда не тільки України, а й усього людства, яке не змогло протидіяти злу. Нині ми значно краще розуміємо, якими мають бути запобіжники тоталітаризму окремих держав і їх керівників, які тоді вбивали голодом, а сьогодні – зброєю. Пам’ять, єдність світової спільноти, невідворотність покарання є тим, що втілить гасло «ніколи знову».
Напередодні, 24 листопада, меморіальні заходи відбулись в Іршанській громаді біля пам’ятних знаків жертвам Голодомору в селі Мелені, Старики та Ковалі. Вшанували пам'ять заступник начальника Коростенської районної військової адміністрації Володимир Сивко, заступник голови Іршанської селищної ради Галина Ширченко, яка піднесла до пам’ятних знаків композиції під назвою «Скорботна мати» зроблені з хліба, колосків жита та калини. Представники влади разом з громадськістю поклали квіти до пам’ятних знаків, вшанували пам’ять заморених голодом співвітчизників хвилиною мовчання, поділилися історичною інформацією.
Також заходи відбулись у м. Коростень за участі міського голови Володимира Москаленка, народного депутата України Володимира Арешонкова, керівника апарату Коростенської РВА Катерини Корчової, заступника голови Коростенської районної ради Олени Харченко, заступника міського голови Наталії Чижевської. Вшанували памʼять покладанням квітів до памʼятного знаку жертвам голодомору 1932-1933 і хвилиною мовчання.
Наш обов’язок перед минулими поколіннями — пам’ятати про кожного, хто загинув від голоду, нащадкам — передати пам’ять про цю трагедію. Про те, що московський режим здійснював неодноразовий геноцид проти Українського народу шляхом винищення його голодом.
25 листопада о 16:00 годині закликаємо усіх мешканців Коростенського району долучитись до акції "Запали свічку пам'яті". Кожен може запалити свічку на вікні після хвилини пам'яті.
Пам'ять серця
Зворушує мелодія скорботи.
В уяві 33-ій постає.
Незримий відчуваю дотик
Трагедії, що всі думки снує.
Щаслива, бо не бачила я лиха,
Не бачила, як просто на очах
Від голоду вмирає тихо-тихо
Дитя мале у мами на руках.
А смерть-сновида знов людей чатує,
Тенета розставляє смертні скрізь.
Нещадний голод селами лютує,
Вмивається в гіркому морі сліз.
Давно не чути голосу людського,
Ні кішки, ні собак нема ніде.
Горобчики цвірінькають довкола,
Та око зголодніле їх знайде…
- У чому винні Ви, старенька мати?
- Чому голодне стихло немовля?
Хто відповідь правдиву зможе дати?
Лиш пам'ять серця з болем промовля:
- Могли б вони ще жити і творити,
Вітчизну прославляти у віках.
Та голод неможливо припинити,
Якщо він «запланований в верхах».
