Камінський Петро Григорович
Камінський Петро Григорович народився 12 червня 1950, с. Сингаї Коростенського району Житомирської області. По закінченні середньої школи деякий час працював у ПМК-3. Потім служив у Радянській Армії. У 1975 році закінчив Вінницький державний педагогічний інститут. Вчителював в Ізмаїльському районі Одеської області. А з 1985 року - учитель української мови й літератури сьомої міської школи (нині міська гімназія №7). Діти любили і поважали Петра Григоровича, його уроки зацікавлювали, будили уяву, вимагали пізнання.
Петро Камінський багато років був активним громадським кореспондентом міськрайонної газети «Радянське Полісся». Він друкувався в журналах «Перець», «Українська мова і література в школі», альманасі «Авжеж», у газетах «Молодь України», «Сільські вісті», «Комсомольська зірка», «Житомирський вісник» та ін.
Петро Григорович досить серйозно цікавився історією України, її минулим і сучасним. Саме тоді, на зорі незалежності нашої держави, він вважав своїм громадянським обов'язком донести не лише в поезіях, але й у газетних публікаціях якомога більше правди сучасникам про багатостраждальну долю прадавнього українського роду.
Поезія Петра Григоровича – це те, що варте уваги кожного читача, кожен знайде щось для себе. Єдина збірка віршів автора «Пора гарячих сінокосів» побачила світ вже після його відходу у небуття. У розквіті сил, енергії і таланту несподівано обірвалась нитка його життя. Він помер 20 лютого 1995 року під час уроку біля класної дошки. Не витримало серце. Втрату важко перенесли дружина Юлія Миколаївна та син Богдан.
Пронизлива, чесна, сильна поезія Петра Григоровича - наче спроба упіймати час, в якому ми живемо. Вона є своєрідним криком його душі й історією нашого буття, відрізняється глибиною думки, точністю слова, переконаністю і правдивістю. Любителі поезії не залишаться байдужими до віршів поета-вчителя. Завдяки їм відкриють для себе досі невідомий внутрішній світ щирої і прекрасної душі Петра Камінського.
