Коростенська районна державна адміністрація
Житомирська область, Коростенський район
Логотип Diia Державний Герб України
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Коростенщина

ГЕОГРАФІЧНЕ ПОЛОЖЕННЯ, ПЛОЩА ТА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ.

Коростенський район розташований у північній частині України і Житомирської області, в межах Центрального Полісся, в зоні мішаних лісів. Район межує на півночі з Овруцьким районом, на північному сході - з Народицьким, на сході - з Малинським, на півдні - з Володарсько-Волинським, на заході - з Ємільчинським, на північному заході - з Лугинським районами.

Найбільш північним населеним пунктом району є село Дідковичі з географічними координатами 51°07' північної широти і 28°48' східної довготи, найбільш південним - село Олександрівка з координатами '50°44' північної широти і 28° 15' східної довготи, найбільш східним - село Великий Ліс з коорди­натами 50°49' північної широти і 29° східної довготи, найбільш західним - село Першотравневе з координатами 50°54? північної широти і 28°09' східної довготи.

Місто Коростень має географічні координати 50°57' північної широти і 28037' східної довготи і знаходиться майже в центрі району. Протяжність району з півночі на південь близько 45 км, а з заходу на схід - близько 70 км.

Тери­торія району за своєю конфігурацією є досить компактною. Район має площу 1764 кв.км., що складає приблизно 6% території області. За площею в області район один з найбільших і поступається тільки Овруцькому, Олевському, Новоград-Волинському і Ємільчинському районам. За площею район більший за такі держави Європи як Андора - в 3,5 рази, Ліхтенштейн - майже в 9 разів, Мальту - майже в 6 разів, Монако - в 88 разів, Сан-Марино - в 25 разів.

Район має надзвичайно вигідне економіко-географічне положення.

Через його територію проходять такі важливі залізничні магістралі, як: Київ-Ковель-Варшава-Берлін, Київ-Львів-Ужгород, Одеса-Санкт-Петербург та автомагістралі Санкт-Петербург-Ізмаїл, Київ-Ковель. Ці транспортні артерії дають можливість для розвитку економічних зв'язків практично з усіма країнами Західної, Південної, Центральної та Східної Європи.

В адміністра­тивному відношенні район розподілений на 25 сільських Рад та 2 ОТГ, до складу яких входить 108 населених пунктів.

ФОРМУВАННЯ ТЕРИТОРІЇ КОРОСТЕНЩИНИ

Територія, яку займає район, з давніх-давен заселена людиною, про що свідчать археологічні пам'ятки епохи палеоліту. Стоянки цієї епохи виявлені на території Коростеня та поблизу Чигирів. Вчені-археологи (В. Хвойка) виявили тут кілька сот різаків, наконечників-до стріл, кам'яних ножів, скребків, проколок, виготовлених з білого, рудого і матово-. сірого кременю. Цим виробам майже 20 тис. років.

Епоха неоліту (8-5 тис. років тому) представлена стоянками первісних людей в Коростені, Поліському, Ушомирі, Новаках, Шершнях, Каленському, Грозіно. Так. поблизу Каленського на піщаних барханах та дюнних горбах виявлено 12 стоянок, де було знайдено примітивні знаряддя з ясно-жовтого, ясно-рожевого та прозорого кременю, а в верхніх шарах - кам'яні шліфовані, свердлені сокири дуже досконалої виробки.

5-4 тис. років тому, в мідному віці, на території краю зароджується землеробство, про що свідчать знахідки залишків зерна в похованнях поблизу Бехів та Васькович.

В другій половині II тис. до н.е. місцеве населення переходить до осілого способу життя. Залишки матеріальної культури свідчать про те, що скотарство та землеробство стають домінуючими. Посе­лення та поховання типу курганів досліджено поблизу Вигова, Бард, Бехів, Михайлівки, Каленського, Коростеня.

В У-УП ст. на території краю група племен в басейні річки Уж об'єдналися в племінний союз - древлянське плем'я, про яке згадує візантійський імператор Костянтин Багрянородний і "Літопис Руський".

Наприкінці VIII ст. приблизно в межах Житомирської області у древлян виникає князівство, центром якого стає Іскоростень - древній "град", що знаходився на берегах річки Уж, в тому місці, де вона прорізує високу скелясту гряду. На середину X століття це вже було місто-фортеця, неприступне для ворогів. Намагання київських воєвод під час облоги Іскоростеня княгинею Ольгою в 946 році взяти його штурмом закінчилося невдало.

Після трагічних подій 945-946 років древлянська земля попадає в залежність до Київського князівства, і в 970 році київський князь Святослав садить свого сина Олега княжити в древлянській землі.

В 988 році, після проведення адміністративної реформи князем Володимиром, племінна автономія Древлянської землі була лікві­дована, і управляти нею прибув старший син Володимира Святослав. В часи правління Ярослава Мудрого древлянщиною управляли його намісники, а пізніше знову "відприски" київських князів, наприклад, Рюрик Василій Ростиславович. В середині XII ст. "древлянська волость" була у володінні церкви Святої Богородиці в Києві. Після спустошливого набігу монголо-татар в 1240 році у нашому краї встановилося панування монгольських баскаків.

В кінці ХШ ст. "Деревьские земли" були приєднані до Литовського князівства. В кінці XIV ст. син литовського князя Ольгерда Володимир дарує землі навколо колишнього Іскоростеня воїну Тереху. В адміністративному відношенні наш край було підпорядковано Овруцькому повіту Київської землі і називався "Завшська волость". В різні роки волость безпосередньо була під рукою литовських князів Скиргайла, Івана Ольгимунтовича, Свидригайла, Олелька, Семена Олельковича, В 1471 році волость стає володінням Польське--Литовської держави під орудою овруцьких старост. В XVI ст. землі краю в основному були роздані польськими королями у володіння магнатів Немиричів, Тишкевичів, Суринів та ін.

Після Люблінської Унії 1669 року Коростенщина в складі Овруцького повіту увійшла до Речі Посполитої. Під час визвольної війни 1648-1654 років місцеве населення брало активну участь у визволенні краю від польської шляхти. Загін місцевих жителів під керівництвом Самуїла Виговського вступив в армію Богдана Хмельницького. Проте вже в 1667 році після Андрусівського перемир'я край знову відходить до Речі Посполитої з адміністративним підпорядкуванням Київському воєводству.

В 1793 році під час другого поділу Польщі і приєднання Право­бережної України до Росії край входить до Із'яславського намісництва, а з 1797 року - до Волинської губернії, Овруцького повіту, а Частина Київської губернії, Радомишльського повіту. На початку XIX ст. на території сучасного краю було утворено три волості - Ушомирську, Іскоростенську та Татарновицьку, а кілька сіл відносились до Чоповицької волості.

Після лютневої 1917 року революції в Росії у краї встановлювалася влада Тимчасового уряду, більшовиків, Центральної Ради, німецьких окупаційних військ, військ С. Петлюри, знову більшовиків, поляків.

Після остаточного встановлення Радянської влади в лютому 1921 року більшість території краю входить до утвореного Коростенського повіту. В 1923 році утворено Коростенський район, в 1924 році -Ушомирський район, а місто Коростень стає центром Коростенського округу, який був ліквідований в 1930 році. З лютого 1932 року територія Коростенщини увійшла до складу Київської області, а з 22 вересня 1937 року до складу утвореної Житомирської області.

ГЕОЛОГІЧНА   БУДОВА

Геологічна будова Коростенщини надзвичайно складна. Вона формувалася протягом тривалого геологічного періоду в загальній історії утворення земної кори. В "фундаменті" території району знаходяться геологічні матеріали, починаючи з докембрійської епохи (віком 3,5 млрд. років) і всіх наступних епох, аж до матеріалів четвертинного (антропогенного) періоду, що триває до сьогодні.

В основі геологічної будови району знаходиться так званий в геологічній науці - Коростенський плутон, формування якого відбулося в середині протерозойської ери (2,3-1,6 млрд. років тому). Але будова Коростенського плутону ускладнена окремими масивами порід докембрійського періоду, тобто породами, що складають найдавніший фундамент землі. Це масиви найдавніших гнейсів, гранітів, магматитів, що залягають1 в Коростенському плутоні у вигляді окремих велетенських відторженців, які є виступами давньої основи земної кори. Прикладом цього є масив площею біля 200 кв. км в районі сіл Пашини-Бехи-Михайлівка, який обрамлений гранітами рапаківі і основними породами плутону більш пізніх геологічних епох. Менший за площею масив докембрійського періоду знаходиться в районі сіл Ушомир-Пугачівка. Як передбачають вчені-геологи, ці два масиви з'єднані між собою на великих глибинах. ^

Коростенський плутон є частиною Українського кристалічного щита, який є залишком (основою) значного гірського масиву, висотою до 3000 метрів, сформованого в результаті складних тектонічних процесів на території України в середньому протерозої. Для цього періоду характерна підвищена вулканічна діяльність на території краю, в результаті якої відбулися значні процеси метаморфізації і гранітизації порід. В початковій фазі цього періоду утворилися масиви основних порід - габро-анортозітовидних, пізніше більша частина гранітів плутону.

Коростенський комплекс середнього протерозою складений ран­німи магматичними породами - гранітами-рапаківі, рапаківі-подіб-ними, роговоуламково-біотитовими, гранітопорфірами, лабрадоритами і габро-анортозитами. Ці породи складають велике складно побудоване тіло Коростенського плутону площею більше 10 тис. кв. км. З порід Коростенського плутону найбільш широко розповсюд­женими є граніти рапаківі середньозернисті, біотито-роговоуламкові і кварцево-порфировидні.

Кристалічні породи Коростенського плутону вкриті продуктами руйнування гірської системи, які зносилися вітром, водними потоками на опушені структури. В тій чи іншій мірі територію району в доісторичні часи тричі заливало море. Перший раз це сталося в так званий крейдяний період (приблизно 70 млн. років тому), другий раз - в середині третинного періоду (приблизно ЗО млн. років тому), третій раз - в кінці третинного періоду (приблизно 10 млн. років тому). Свідченням цього є відклади кремнію і пісковиків з відбитками морських організмів, знайдених в районі Гулянки, Ушомира, Коростеня.

Найбільш давніми відкладеннями на території району є первісні каоліни, які залягають окремими острівцями, наприклад, біля сіл Дідковичі, Шатрище та ін. Відклади юрської системи представлені глинами, пісками, піщаниками. З верхньокрейдяного періоду зали­шилися відклади піску з кременем, глини, крейдоподібних вапняків. Відклади палеогенової системи є у вигляді глинистих пісків, але зустрічаються вони епізодично. Строкаті глини є вихідцями з неоге­нової системи і мають обмежене розповсюдження.

Четвертинні (антропогенні) відклади розповсюджені на всій тери­торії району у вигляді валунів, моренних суглинків, суглинків, піску, торфу, болотної залізної руди. Потужність пухких відкладів на території району коливається від 1 до ЗО метрів, а глибина залягання від 2 до 20 метрів.

РЕЛЬЄФ

Коростенщина розташована на Поліській низовині, і її поверхня має рівнинний характер з незначними коливаннями висоти від 150 метрів над рівнем моря в районі хутора Тартак до 223 метрів - в районі села Ришавка. Таким чином, загальне коливання висот на території району складає всього 73 метри. В зв'язку з цим відносні коливання висот незначні, тому рельєф району майже плоский. Загальний похил поверхні з південного заходу на північний схід.

Рельєф Коростенського району тісно пов'язаний з геологічною будовою. В зв'язку з тим, що територія району розташована в північно-західній частині Українського кристалічного щита, вона займає досить високе гіпсометричне положення порівняно з іншими районами Поліської низовини, тому на його території місцями поширені вузькі, глибоковрізані річкові долини, і поверхня менш заболочена ніж в цілому на Поліссі.

Особливістю рельєфу району є те, що Український кристалічний щит в нашій місцевості залягає досить високо і місцями виходить на денну поверхню, наприклад, в районах сіл Щорсівка, Пугачівка, Немирівка, Тартак, Давидки а також в Коростені на Броварі, вулиці Шатрищанській, урочищах "Перунові плечі" і "Червона гірка". Тут кристалічні породи виходять на денну поверхню не тільки з глибин Землі, а й з глибин надзвичайно давніх часів - їх вік більше мільярда років. Територія району за характером рельєфу входить до складу Коростенської моренної рівнини з чергуванням моренних, плоских і горбистих ділянок. Серед плоских ділянок часто виділяються піщані (біля сіл Ушомир, Пугачівка, Дідковичі, Грозіно, Сарновичі) та скелясті горби і гряди (біля сіл Пугачівка, Гулянка, Шатрище, Бехи, Іскорость).

Щодо формування рельєфу Коростенщини серед вчених існує дві точки зору. На думку вчених-гляціологів на формування рельєфу Коростенщини вплинуло також і зледеніння. За їхнім твердженням близько 200 тис. років тому наша місцевість, як і інші райони північної Житомирщини, вкрилась льодовиком, який насувався з Північної Європи. Доказом цього є наявність великої кількості каменів-валунів округлої форми, яких дуже багато на полях Коростенщини, піщаних гряд, що утворились в умовах холодної пустелі (на південь від с. Грозіно, на півночі від с. Сарновичі) та "баранячі лоби" - згладжені поверхні скель (поблизу Щорсівки, Давидок).

Але інша група вчених палеозоологів і ботаніків, які висунули проблемну теорію антигляціолізму, стверджують, що наш край не піддавався зледенінню. Як аргумент цього, є наявність в нашій місце­вості реліктових рослин третинного періоду, які не могли зберегтися в умовах зледеніння. Валуни і піщані відклади, як стверджують ці вчені, мають морське походження, вони відкладалися на мілководді морів, з місцевого матеріалу. На їх думку головними чинниками сучасного рельєфу району е тектонічні рухи і фактори зовнішнього середовища: вода, вітер, мороз, сонячне тепло, бактерії, рослинність та ін.

На території Коростенщини значного поширення набули антро­погенні форми рельєфу, що пов'язані з активною господарською діяльністю в нашому краї. В процесі видобутку корисних копалин (граніту, лабрадориту, піску, глини, ільменітової руди) поблизу сіл Лісівщина, Мойсіївка, Поліського, Щорсівки, Ушиці,.Михайлівни, Бехів та поблизу Коростеня викопані глибокі -кар'єри та насипані, з відвальних порід, високі терикони, які спотворили навколишній ландшафт. Вплинули на зміну рельєфу меліоративні заходи по осушенню рунтів, а також будівництво автомобільних та залізничних шляхів.

Вплив природних геоморфологічних процесів на зміну сучасного рельєфу незначний. В розрізі загальнотектонічних процесів Землі територія району має тенденцію до повільного підняття (1-3 мм на рік). Подекуди мають місце просадкові та ерозійні процеси.

КОРИСНІ КОПАЛИНИ

Складність і довготривалість формування геологічних структур земної кори в нашій місцевості, приуроченість її до Українського кристалічного щита призвели до досить різноманітного складу корисних копалин. Слова відомого геолога, академіка О. Є. Ферсмана, що: "Того, що раніше було гордістю і єдиною прерогативою Уралу, тепер вдосталь на Волині", в повній мірі відносяться до нашого краю. За його словами, територія північної частини Українського кристалічного щита є "Урал в мініатюрі".

Група паливно-енергетичних корисних копалин представлена в районі тільки торфом - кількома родовищами, загальною площею понад 2 тисячі гектарів. Торф - паливна корисна копалина, продукт накопичення, неповного розпаду, біохімічного та фізико-хімічного перетворення залишків вищих болотних рослин в болотах і мілко­водних прісних озерах. Торф є першою стадією перетворення рослин­них рештків у вугілля. Переважна більшість торфових покладів на Коростенщині сформувалися в болотистій місцевості низинного типу з достатнім живленням підземними та поверхневими водами. Найбільш відомими родовищами торфу в районі є поблизу сіл Ушиця і Корма.

Корминське родовище інтенсивно розроблялося, починаючи з 1928 року. Від родовища до ст. Стремигород було прокладено вузько­колійку, якою торф вивозився на теплові електростанції, зокрема в Коростень. Промисловий видобуток тут тривав до 1958 року, ще певний період торф добували для забезпечення потреб в паливі для навколишніх сіл. Останні ЗО років з даного родовища торф заготовляють місцеві сільгосппідприємства та населення для приго­тування органо-мінеральних добрив. В результаті цього запаси торфу-сирцю в родовищі вичерпані більше, як на половину, а видобуток решти запасів затруднений в зв'язку з нераціональними торфо­розробками в минулому. Виснаженим є також і Ушицьке родовище, на якому кілька десятиліть видобувався торф для виготовлення торфобрикетів для забезпечення населення паливом та для потреб сіль­ського господарства.

Значні запаси торфу є також в болотах Ушомирського та Омеля-нівського лісництв, але вони знаходяться в охоронних зонах за­казників місцевого значення. Загальні запаси повітряно-сухого торфу за оціночними даними в районі становить близько 10 млн. тонн.

Серед нерудних корисних копалин в районі зосереджена велика кількість будівельних матеріалів, причому різноманітних за видами і практично необмежених в запасах.

Майже по всій території району залягають необмежені запаси гранітів, які геологи класифікують як граніти "коростенського типу". В багатьох місцях району вони залягають майже на поверхні і тому зручні для промислової розробки. Граніти в районі дуже різноманітні за гамою кольорів і відтінків, але найбільш поширені - рожеві, синюваті та сірі.

Найвідоміше родовище гранітів в районі - Омелянівське. Із 50 родовищ гранітів, які використовуються в якості облицювального каменю на Україні, по красі і декоративно-облицювальним якостям омелянівські граніти чи не найкращі.

В геологічній будові родовища брали участь протерозойські граніти, продукти їх руйнування і четвертинні утворення з пісків, суглинків. На родовищі зустрічаються два різновиди гранітів червоно-оранжевого кольору з різними відтінками. Колір омелянівських

гранітів визначається кристалами калієвого польового шпату, які зафарбовані в червоно-коричневі тони. На червоному фоні рівно­мірно вкраплені кристали чорного біотиту і жовтувато-сірого пла­гіоклазу.

Особливістю омелянівських гранітів є їх виключна однорідність, відсутність ксенолітів і пегматитових жил. Вони відрізняються однотипним крапчастим малюнком, і тому поліровані плити, як облицювальний матеріал, не потребують підборки при облицюванні. Омелянівські граніти досить добре колються, добре піддаються обробці, хоча мають один незначний недолік - вони крихкі.

Дуже високої якості, як облицювальний матеріал, є родовища гранітів поблизу Бехів і Дідкович, які мають рожево-сіре і синювате забарвлення. Вони легко колються, розрізаються, шліфуються і поліру­ються. На базі Коростенського, Бехівського, Ушицького, Щорсівського родовищ граніти використовуються в основному як сировина для виготовлення щебеню.

До Коростенського плутону приурочені також родовища лабра­доритів і габро. Одне з них вчені-геологи класифікують як Ушо-мирський масив, але більш перспективним і доступним для розробки є великий за розмірами Чоповицький. В межах Коростенського району лабрадорити цього масиву залягають поблизу Шершнів, Хотинівки. Відоме також родовище габро поблизу Бард. Лабрадорити Коростенського інтрузивного плутону дуже високої якості, вони мають темно-сині, темно-зелені, рідше червоні і ніжно голубі іризаційні відтінки на темно-сірому або майже чорному фоні. Запаси цього масиву розцінюються як світові, тому він має велику перспективу в майбутньому.

Серед інших будівельних матеріалів слід виділити також пісковики (біля села Поліське), різноманітні піски, глину, суглинки, каолін, пегматити.

З корисних копалин цієї групи метаморфічне походження мають гнейси і кварцити. Заслуговують на увагу і розробку в майбутньому родовища діабазових порфиритів, анортозитів і кварцових порфирів. Наявність на території Коростенського району мінералу кварцу дає можливість стверджувати і про наявність коштовного каміння. Так, поблизу Березівки і Ришавки, в міаролітових пустотах пегматитових тіл і жил, які залягають в дрібно- і середньозернистих гранітах, міститься різновид кварцу - моріон, а поблизу Бард моріон міститься в пегматитових жилах дрібнозернистого габро. На північний схід від Немирівки в основних породах зустрічаються лінзи, збагачені темно кольоровими мінералами, в яких містяться кристали іншого різновиду кварцу - аметисту.

Вчені-геологи передбачають, що у випадку ціленаправлених геологічних пошуків на території району в пегматитових зонах є висока вірогідність наявності топазу та берилу.

На території нашого краю, поблизу Пугачівки, Ушомира, в долині річки Уж зустрічається бурштин (янтар). До Великої Вітчизняної війни в Ушомирі був навіть цех по обробці цього матеріалу.

З  металорудної групи корисних   копалин   най­більшу увагу заслуговують потужні запаси ільменіту (титанові залізняки), сиро­вини для виплавки "кос­мічного металу" - титану. Родовища ільменіту простя-глися в межах південно-східної частини району, поблизу  сіл  Лісівщина, Мелені, Шершні, Стреми-Видобуток ільменіту поблизу Лісівщини.       город,- Майданівка. В цьому родовищі зосереджені також найбільші на Україні запаси апатитів (близько 90% всіх запасів України), що є сировиною для виробництва фосфорних мінеральних добрив.

КЛІМАТ

Клімат району помірно-континентальний. Основними чинниками, що впливають на формування клімату даної території є - сонячна радіація, циркуляція повітряних мас, частково лісистість і заболоченість.

Коростенщина лежить у помірному поясі освітлення північної півкулі між 50° і 51° північної широти. Тому кут падіння сонячних променів у дні весняного і осіннього рівнодення приблизно 34°, максимальним 22 червня він є 57°, а мінімальним 22 грудня - біля 11°. Сумарна сонячна радіація близька до 95 ккал на 1 см2.

Середня річна температура повітря складає приблизно +6°. Середні температури по місяцях: січень -6°, лютий -5°, березень -0°, квітень +7°, травень +13°, червень +16°, липень +19°, серпень +17°, вересень +12°, жовтень +6°, листопад +1° , грудень -3°. Безморозний період триває близько 170 днів на рік, з температурою вище 0° - близько 245 днів, з температурою вище +10° - близько Н)5 днів. Максимальна температура за останнє століття становила+37°, а мінімальна -34°. Весняні приморозки іноді спостерігаються навіть в кінці травня, на початку червня, а осінні вже можуть наступити з середини вересня. Сума додатніх температур повітря понад +10° складає близько 2400°.

Середньорічна кількість опадів складає 500-600 мм, найбільше їх випадає в літні місяці - близько 240 мм, найменше в зимові - близько 80 мм. Сталий сніговий покрив утворюється не раніше середини грудня, а сходить в середині березня. Висота снігового покриву в останні роки рідко перевищує 25 см.

Протягом року на території району переважають північно-західні, західні, північні вітри. За рік буває 8-10 днів, коли сила вітру перевищує 15-20 метрів за секунду. Число днів з атмосферною посухою ї суховіями коливається за роками в межах від 3 до 40 днів 'на рік.

Відносна вологість повітря на протязі року коливається в межах 70-95%, а середньорічна - близько 85%. В умовах району кількість безхмарних днів протягом року буває приблизно 80-85, найбільше їх в липні-серпні, найменше в листопаді-грудні.

Перехід від однієї пори року до другої відбувається поступово. Початок зими припадає на другу половину листопада. Зима м'яка, з частими відлигами, сходженням і повторним утворенням снігового покриву. Тільки окремі зими бувають досить суворими. Наприклад, за останнє двадцятиріччя такими були зими 1980, 1987, 1996, 2006 років. У ці роки температура повітря падала нижче позначки -30° Головними причинами нестійкої погоди взимку є чергування впливу атлантичних циклонів і арктичних повітряних мас, а часом нентальних азіатських циклонів.

Весна настає в кінці березня, коли дуже інтенсивно починає на­ростати температура, вдвічі, порівняно з зимою, зростає кількість опадів. Але температура повітря аж до кінця травня буває дуже нестабільною, часто бувають приморозки як на поверхні ґрунту, так і в повітрі.

Літо починається в кінці травня, коли вже стабілізуються середньо­добові температури в межах +15° і далі наростають вони вже повільно, а з початком серпня поступово починають спадати. В цей період частими бувають грози із зливовими дощами, а іноді і з градом. Характерними для окремих років є літні посухи. Так, наприклад, з 10 липня до кінця серпня 1992 року випало всього біля 25 мм опадів, денна температура стабільно трималась біля позначки +30°, а в окремі дні піднімалась до +35°. Таким же було і літо 2007 року. В противагу цьому літні місяці іноді бувають занадто вологими. Так, в червні 1980 і в липні 1993 років випадала піврічна норма опадів.

Осінь настає в вересні, перша половина ще досить тепла, але йде постійне зниження температури. На початку осені кількість опадів нез­начна, а в другій половині наступає похмурий, з частими затяжними дощами, період в результаті посилення циклональної діяльності. З середини листопада опади починають випадати у вигляді мокрого снігу.

ГРУНТИ

Неоднорідність рельєфу, що змінювався на протязі його розвитку, різноманітність гірських порід, що лежать на поверхні, різноманітність рослинного світу призвели до значної строкатості в розподілі ґрунтів різного складу на території Коростенщини. В структурі ґрунтів Коростенського району домінуюче положення займають дерново-підзолисті, дерново-підзолисті глеєві, дернові ґрунти.

В Коростенському агрогрунтовому районі одного типу ґрунти не займають значних площ, практично для кожного поля характерна значна строкатість що утруднює застосування однакових агротехнічних заходів при вирощуванні сільськогосподарських культур.

Погіршуючим фактором якості ґрунтів району є також близьке залягання від денної поверхні порід Українського кристалічного щита. В таких місцях розташовані мало розвинуті та приховано-підзолисті ґрунти з щебенисто-кам'янистою основою, з ґрунтовим горизонтом товщиною 5-12 см, а також наявністю значної кількості "блюдець" в знижених частинах полів. Ґрунти цього типу малородючі в зв'язку з тим, що вміст гумусу в них менше 1%.   '„х

На рівнинах, на незаболочених місцях утворилися дерново-підзо­листі, глинисто-піщані, дерново-підзолисті супіщані, дерново-підзолисті глейові, дерново-підзолисті глейові супіщані, дерново-підзолисті сильно глейові ґрунти з вмістом перегною біля 2%. На незаболочених доли­нах річок є дернові та лучні глейові ґрунти, а на заболочених ділянках болотні ґрунти з вмістом перегною до 3%. На окремих ділянках, вкритих мішаним лісом, зрідка можна виділити світло-сірі лісові ґрунти.

Практично всі ці ґрунти мають підвищену кислотність, погано затримують вологу, або, навпаки, деякі з них постійно перезволожені. В більшості випадків вони потребують вапнування, а перезволожені ділянки - осушення.

З таких типів ґрунтів талими та дощовими водами досить легко вимивається перегній, і тому вони потребують, для підвищення родючості, внесення великої кількості органічних добрив (до 120 т/га). Дуже важливими заходами по збереженню і покращенню таких ґрунтів є правильний їх обробіток, особливо на схилах та піщаних пагорбах, а також своєчасне чергування посіву різних культур у сівозміні. Але в практиці господарювання в багатьох сільськогосподарських колективах нехтують науково обґрунтованою системою використання ґрунтів, що призводить до виснаження їх, втрати родючого шару ґрунту і гумусу. Практично в жодному з господарств району не проводяться протиерозійні заходи, в результаті кілька тисяч гектарів сільськогосподарських угідь зазнали ерозійного впливу.

Значного негативного впливу на якість ґрунтів району завдала аварія на Чорнобильській АЕС. Частину земельного фонду в 1990 році було вилучено з використання у зв'язку з тим, що ґрунти тут мають забрудненість радіонуклідами, яка перевищує 15 кюрі на квадратний кілометр. Є рішення про віднесення їх до ґрунтів, що перебувають на стадії відновлення їх родючості, що мало реально в нинішніх умовах. В цілому всі ґрунти району потребують "реабілітації" від забруднення їх радіонуклідами. Найбільш простий і доступний засіб цього - це загальне вапнування ґрунтів на протязі тривалого часу. Крім того, вапнування ґрунтів зменшує їх кислотність, підвищує біологічну активність, покращує фізіологічні властивості і структуру.

РОСЛИННІСТЬ

Одне з основних багатств Коростенщини - це її рослинний світ, різноманітність природних видів якого може вразити будь-кого - їх кілька сот. Це і представники плауноподібних - плаун булавовидний, плаун колючий, які зустрічаються в хвойних лісах, хвощеподібні - хвощ лісовий та хвощ польовий, що ростуть в мішаних та листяних лісах, на вирубках, у заростях чагарників; це і папоротеподібні - орляк звичайний і щитовник чоловічий, ростуть у мішаних і листяних лісах; це і голонасінні - сосна звичайна і ялина; це і покритонасінні, або квіткові, яких на Коростенщині біля 400 видів - від маленької ряски у водоймах до велетенських дубів, у лісах.

Вся ця різноманітність видів рослин складає в нашій місцевості три основних типи природних комплексів - ліси, луки, болота.

Ліси на Коростенщині в наш час займають площу приблизно в 525 кв. км, що складає майже 30% території району. Показник залісненості високий, для порівняння по Україні він складає тільки. 15,6%, при середній по Житомирській області - 32,6%. Особливістю залісненості території району, є те, що ліси розміщені досить рівномірно.

Компонентами лісів є дерева, кущі, трави, лишайники, мікро­організми, їх сукупність в лісах не випадкова, а залежить від ґрунто­вих, гідрологічних та кліматичних умов, від взаємовпливу рослин одна на одну. В лісі створюється свій мікроклімат, свій кругообіг речовин, характерні умови життя тварин, організмів, грибів.

Ліс є не тільки джерелом постачання деревини для господарської діяльності, він є основним елементом зеленого покриву нашої Землі, позитивно впливає на режим річок, озер, водойм, джерел, захищає грунт  від вітрової та водної ерозії, оздоровлює атмосферу, є санітарно-гігієніч­ним, бальнеологічним та естетичним фактором впливу на людину.

Ліси району поділяють на дві основні групи. До першої відносяться лісові насадження навколо м. Коростеня - так звана зелена зона, а також лісосмуги вздовж річок, полезахисні смуги, захисні смуги вздовж, залізниць та шосейних шляхів, паркові зони деяких насе­лених пунктів району. Ці ліси виконують функцію оздоровлення довкілля, охорони здоров'я людей, збереження генофонду рослин, захисту кліматичних, ґрунтових, гідрологічних умов навколишнього середовища. Господарська діяльність в них заборонена, дозволяється тільки вибіркова рубка перестиглих екземплярів та санітарна рубка.

До другої групи входять експлуатаційні ліси, вони складають більше 99% загальної площі. В цих лісах проводяться всі види рубок.

Загальна площа лісів в районі має тенденцію до зростання, але відбувається це в основному природним шляхом. В останні роки багато полів, які знаходяться поблизу лісу, виведені з господарського користування, і вони поступово заліснюються. Але можна навести приклад і планового лісовідновлення, як наприклад в Ушомирському лісництві, де щорічно висаджується лісу не менше ніж вирубується.

Середній вік лісонасаджень району становить приблизно 60 років. В структурі лісів стиглі та перестиглі займають біля 10%, пристигаючі -20%, середньовічні - 30% і молодники - 40%. Базовими розсадни­ками посадкового матеріалу є Шершнівський і Ушомирський.

Ліси Коростенщини досить різноманітні за видовим складом: більш 15 видів деревної рослинності і понад ЗО видів чагарникових рослин. Найбільш поширеною є сосна звичайна - понад 60%, з інших хвойних невеликого поширення набула ялина (наприклад, біля с. Субино). Соснові ліси нашої місцевості відрізняються за віком і продуктивністю, від вікових сосен Ушомирського, Шерш-нівського і Берестовецького лісництв до молодих посадок останніх років. Рослинний покрив нижнього ярусу цих лісів неоднаковий. Так поблизу с. Сарновичі на піщаних грядах під соснами ростуть тільки лишайники. В Шершнівському лісництві є мохові соснові бори, а в Красногірському бори чорничники. В соснових борах Корос­тенщини зустрічається і такий рідкісний покрив нижнього ярусу як зарослі вересу, який створює надзвичайно густий, суцільний покрив, не даючи розвиватися на цих ділянках іншим рослинам. Прикладом може служити ділянка лісу Берестовецького лісництва вздовж шляху за 1,5 км до с. Субино. Значні ділянки соснових лісів вкриті також реліктовим - вічнозеленим плауном булавовидним, стебла якого стеляться по землі на кілька метрів, сфагновими мохами (ліс поблизу с. Бард), або папоротевидним орляком звичайним.

Твердолисті види дерев на території району займають 15%, серед них найбільш поширеним є дуб, а серед м'яколисних з 20% береза займає понад 10%.

Серед мішаних лісів переважають сосново-дубові (Ушомирський), сосново-ольхово-дубові (Сантарка), сосново-березові. В цих лісах часто зустрічається також осика, рідко граб (Субино), липа (Барди).

В наших мішаних лісах дуже добре розвинутий підлісок з кру­шини, ліщини, горобини, черемухи, калини. Наземний покрив мішаних лісів нараховує близько 190 видів рослин, найбільш поширені з них чорниця, орляк, конвалія, купена, брусниця, костриця, осоки, медунка, тонконіг вузьколистий.

Чисто листяних лісів на Коростенщині не так багато, серед них переважно березові (Клочеве, Немирівка, Берестовець).

За родючістю грунтів ліси нашої місцевості поділяються на бори (біля 12%), суббори (біля 45%), сугрудки (біля 42%), груди (біля 1%).

За характером водного режиму в районі переважають свіжі і вологі ліси.

Справжньою окрасою і гордістю лісів Коростенщини є велика різноманітність грибів і ягід. Найбільш шанованим грибом місцевих жителів звичайно є білий гриб, який в нашій місцевості зустрічається в кількох формах: гриб-боровик, дубова, березова і -ялинова форми, тобто ті, що ростуть в дубняках, березняках і ялинниках. Це справжній цар грибів, адже зустрічаються окремі примірники вагою більше 1кг. Білі гриби ростуть в кілька етапів. В кінці травня на короткий період з'являються так звані "микільські", з другої половини червня до кінця липня так звані "колос овики", з другої половини серпня і іноді аж до листопада - осінні. Осінній період найбільш продук­тивний і з грибами найкращої якості. Білі гриби добре ростуть на піщаних, супіщаних та на суглинкових ґрунтах. При оптимальній середньодобовій температурі в +15° +18° білий гриб виростає за добу, а в осінній період при середньодобовій температурі +8° +10° він росте 5-6 діб.

Цінними і особливо гарними є підосичники ("краснюки"), які ростуть в осичинах і березняках, вкритих трав'янистою рослинністю, вересом, мичкою. Вони ростуть 6і два періоди - в червні-липні і особливо добре в серпні-вереснІ. Дуже поширеним грибом є підбе-резовик ("бабка"), що росте з червня до листопада, а також кілька видів сироїжок, лисичка справжня, опеньок справжній, маслюк  звичайний, рядівка сіра і зелена. В меншій мірі населення нашого краю збирає такі їстівні гриби як: польський гриб, рижики, зморшки, хрящі, хоч, наприклад, грузді і рижики їстівними властивостями не поступаються навіть білим грибам.     

Місцевим населенням гриби вживаються у свіжому вигляді, їх сушать, маринують, солять, адже вони є цінним продуктом харчування. Наприклад, в білих грибах вміст легкозасвоюваних білків більший, ніж в овочах. В грибах містяться вітаміни, мікроелементи. Деякі з видів грибів мають лікувальні властивості, що є джерелом анти­біотичних і бактерицидних речовин. Разом з тим слід пам'ятати, що гриби мають властивість накопичувати радіонуклідні речовини, особливо ті гриби, що ростуть у вологих місцях, а також те, що значна кількість їх є отруйними внаслідок наявності токсичних речовин.

В лісах району росте багато рослин, які складають цінні запаси лікарської сировини - сосна, береза, вільха, дуб, глід, крушина, багно, черемха горобина, калина, верес, шипшина, чорниця, малина, плаун булавовидний, хвощ лісовий, конвалія, купена.

Лісові угіддя мають велике значення для розвитку бджільництва Для тваринництва ліс дає гіллячковий корм, вітамінне борошно. Ліс є сировинною базою для меблевої, паперово-целюлозної, хімічної промисловості та промисловості будівельних матеріалів.

Лучні комплекси у природному стані в нашій місцевості зустрі­чаються все рідше. Вони лишилися частково в річкових долинах, навколо боліт, на узліссях і лісових галявинах. На підвищеннях сформувалися сухі, або суходільні луки, які в зв'язку з недостатністю зволоження мають зріджений, середньої висоти травостій.

На рівних ділянках вододілів сформувалися вологі луки, а в долинах річок - заболочені або заливні, тому що під час весняної або літньої повені вони повністю заливаються водою. Лучна рос­линність нашої місцевості надзвичайно різноманітна, але найбільш поширені такі рослини, як: кілька видів осоки, купальниця європейська, калюжниця болотна, жовтець їдкий, гірчак перцевий, смолка, гвоздика трав'яниста, конюшина повзуча і лугова, лобазник звичайний, куль­баба, дзвіночки розвидисті та багато інших.

ТВАРИННИЙ СВІТ

Наявність різних ландшафтів в районі зумовили значну різно­манітність фауни, яка представлена ссавцями (більше ЗО видів), птахами (біля 200 видів), плазунами (7 видів), земноводними (10 видів), рибами (18 видів), комахами (біля 500 видів), ракоподібними, молюсками.

З ссавців зустрічаються парнокопитні, хижі звірі, зайцеподібні, гризуни, рукокрилі, комахоїдні.

Серед парнокопитних поширені дикий кабан, благородний олень, косуля. Дикий кабан в останні роки набув в районі дуже широкого поширення в зв'язку з тим, що значна частина з них мігрує з Чорнобильської зони відчуження. Особливо значною є їх популяція в північно-східній частині району. Як правило, дикі кабани заселяють лісові нетрі або великі заболочені місцевості. В пошуках корму вони долають значні відстані. Живляться в основному підземними частинами рослин, жолудями, молодими пагонами і стеблами. В нічний час дикий кабан може поласувати картоплею та кукурудзою. Самець (вепр) може досягати ваги до 250 кг.

Справжньою окрасою наших лісів є лось звичайний (або сохатий). Ця могутня тварина має довжину тіла до 3 метрів, висоту в холці до 2,35 метра і вагу до 570 кг. Живиться лось майже виключно пагонами молодих дерев та чагарників. Поголів'я лосів на території району незначне і коливається за роками в межах 50-80 голів, тому доцільно було б повністю заборонити полювання на них. Благородний олень в районі має обмежений ареал розповсюдження - заповідно-мисливське господарство "Ушомирське", де їх нараховується близько ЗО. Значно більше на території району козуль, які розповсюджені повсюдно в лісових масивах, чагарниках. Кількість їх в нашій місцевості доходить в окремі роки до 300-400 голів. Косуля невелика парнокопитна тварина, вагою 30-50 кг, живиться пагонами кущів, травою, ягодами.

Найбільш поширеними серед хижаків в нашому краї є лисиця, куниця, тхір, ласка. Живляться вони дрібними гризунами, птахами. В останні роки на території району з'явилися вовки. Це спритні та сильні хижаки вагою до 70 кг, які наносять великої шкоди тварин­ництву і мисливському господарству, можуть нападати на людину. Полювання на них дозволяється круглорічно і заохочується мате­ріально. Досить рідкими в нашій місцевості є такі хижаки, як: борсук, єнотовидний собака, видра.

Широко зустрічається на полях, узліссях заєць-русак, який живиться трав'янистою рослинністю, корою дерев, в зимовий період часто пошкоджує фруктові дерева, навіть в населених пунктах. Зрідка також можна зустріти і зайця-біляка, який занесений до Червоної книги України.

Серед ссавців найбільш чисельними е гризуни. Практично по всіх річках району з Ушомирського заповідника розселився бобер річковий, популяція якого налічує понад 300 екземплярів. Річковий бобер має найцінніше хутро з усіх хутрових звірів України, лікувальні властивості має його жир.

Малочисельним жителем наших лісів став цінний хутровий звірок - білка звичайна, також соні вовчок і лісова. Інші гризуни досить багаточисельні, це: миша полівка, лісова, хатня, жрвтогорла, полівки руда і лісова, водяний щур. сірий пацюк.

Комахоїдні представлені бурозубками, кротами, їжаками, куторою водяною, а рукокрилі - летючими мишами.

Пташиний світ Коростенщини нараховує близько 200 видів, в тому числі осілими, перелітними і сезонними. Птахи - мешканці наших лісів представлені чорним, строкатим, зеленим дятлами, зозулями, берестянками, солов'ями, синицями, мухоловками, мали-нівками, дроздами, вільшанками, горихвістками, пугачами, кропив'ян-ками, костогризами і лише поодинокими екземплярами глухарів, рябчиків, тетерюків. До річок, водойм, боліт "тяжіють" такі птахи, як: дикі качки, водяні курочки, очеретянки, плиски, кулики, чайки, деркачі, сіра чапля, бекаси, бугаї.

Дуже поширеними в нашій місцевості є горобці, сірі ворони, галки, голуби синяки, граки, горлиці, польові жайворонки, ластівки, зяблики, одуди, пищухи, білі лелеки, сови, сойки, сороки, шпаки, сорокопуди, шуліки, канюки, яструби, щиглики, снігурі та ін.

Серед плазунів можна виділити черепаху болотну, ящірку прудку, вужа звичайного, гадюку звичайну, мідянку. Земноводні поширені повсюдно, це: жаба ставкова, ропуха зелена, ропуха сіра, жаба гостроморда, тритон звичайний, жаба трав'яна.

У водоймах нашого району найчастіше зустрічаються карась сріблястий, окунь, плітка, щука, верховодка, пічкур, короп, в'юн. Все рідше трапляються сом, сазан, головень, в'язь, линь, міньок, лящ, краснопірка, йорш, карась золотистий, густірка.

Комахи найбільш поширені серед тваринного світу. В нашій місцевості найбільш відомі: джмелі, шершні, оси, комарі, мошки, мухи, мурашки, едзі, оводи, короїди, хрущі, пильщики, капустянки.

НАСЕЛЕННЯ

Сучасна демографічна ситуація на Коростенщині характе­ризується як катастрофічна. Причини цього криються як в історії розвитку краю, так і в трагічному постчорнобильскому сьогоденні. На сучасну демографічну ситуацію вплинули лихоліття-першої і другої світових війн, громадянської війни, голодоморів 1921, 1933, 1946 років, радянські репресивні заходи 1918-1939 років, кампанії вивезення молоді на "будови комунізму" і цілину. В результаті цього загинуло або вивезено за межі Коростенщини десятки тисяч наших земляків, а також не народилося тисячі дітей. Головною причиною зменшення населення Коростенщини в наш час є наслідки аварії на Чорнобильській АЕС. Оцінюючи рух населення Коростенщини протягом останнього століття, можливий висновок, що якби не штучні причини, то населення краю сьогодні становило б близько 200 тисяч чоловік.

Якщо врахувати, що в 1895 році народжуваність в краї на кожну тисячу жителів становила 39,5, а смертність - 25,5, то природний приріст населення був 14 чоловік. Підрахунки показують, що навіть при такому прирості в 14% в період між 1894 і 1922 роком кількість населення повинна б була зрости до 87,6 тис. чоловік, а як свідчать дані таблиці збільшення відбулося тільки до 75,9 тис. чоловік, тобто далися взнаки негативні події першої світової та громадянської воєн.

Коростенщина належить до тих регіонів України, де найгірші демографічні показники. В регіоні вже 26 років відсутній природній приріст населення. Так, якщо на Україні з 1970 по 2001 рік кількість населення зросла приблизно на 5,1%, то на Коростенщині його кількість зменшилась на 15,5%. А з 2001 по 2008 роки це зменшення становить по Коростенщині 6,8% (11,3% по району і 4,6% по місту). В результаті цього різко скоротилася і густота населення з 69,5 чол./кв. км в 1970 році до 54,8 чол./кв. км в 2007, а в сільській місцевості вона становить тільки 17,5 чол./кв. км. Для порівняння середня густота населення на Україні становить 77 чол./кв. км, а в Житомирській області - 42,3 чол./кв. км.

В останні три десятиріччя на Коростенщині відбулися великі зміни і в співвідношенні між сільським та міським населенням на користь останнього. Так, в 1970 році в сільській місцевості проживало на 11685 жителів більше, ніж у Коростені, а на кінець 2007 року в сільській місцевості проживає на 35,8 тис, жителів менше, ніж в місті. Це сталося за рахунок більшої народжуваності і меншої смерт­ності в місті, переселення з сільської місцевості, приєднання до Коростеня чотирьох населених пунктів - Чолівка, Чигири, Жито­мирське, Мирний. Питома вага міського населення на Коростенщині, тобто рівень урбанізації, досягли 68,7%, що майже рівняється цьому показнику загалом по Україні (біля 72%).

Значна різниця спостерігається в статевій структурі населення краю.

Головною причиною цього становища все ще є значні втрати чо­ловічого населення в роки Великої Вітчизняної війни, а також нижчий показник тривалості життя у чоловіків. На кінець 2007 року в місті і районі проживало 51134 жінок і 44727 чоловіків, або відповідно 53,34% і 46,66%. Різниця складає 6,4 тисячі. Необхідно відмітити, що в останні роки розрив в кількості між жінками і чоловіками дещо скорочується. З 2000 року зменшення розриву на 1%.

Коростенщина характеризується відносно високим середнім віком населення. У віковій структурі спостерігається чітка тенденція до неухильного старіння населення як у Коростені, так і в районі, як серед жінок, середня тривалість життя яких вища, так і серед чоло­віків. Так, в районі питома вага дітей серед всього населення скоро­тилося до 15%, а людей віком понад 60 років навпаки зросла до 31%, а в місті ці показники 16,6% і 20% відповідно. Це в свою чергу проявляється в несприятливих показниках демографічного на­вантаження населення працездатного віку, особливо серед сільських жителів району.

В сільській місцевості на кожну тисячу населення припадає майже 400 пенсіонерів, загальна кількість яких вже складає понад 12 тисяч, тобто 40% від всієї кількості жителів району. У розрахунку на 1000 людей працездатного віку в районі припадає майже 1120 чоловік непрацездатного віку. В структурі працездатних особи молодшого працездатного віку (16-29 років) в районі складають тільки 40%. В зв'язку з цим вже зараз в багатьох селах району виник дефіцит трудових ресурсів. В Коростені ситуація дещо краща. Тут на кожну 1000 населення припадає близько 240 пенсіонерів, загальна кількість яких складає близько 15,5 тисяч. У розрахунку на 1000 людей працездатного віку припадає 685 чоловік непрацездатного віку.

Негативно на демографічну ситуацію впливає і сімейний стан населення. За даними останнього перепису населення на кожну 1000 чоловіків у віці старших 18 років сімейних припадає менше 700 осіб як в районі так і в місті, а жіночої статі менше 600 осіб. Ситуацію ускладнює ще й те, що сім'ї стають все малочисленішими. Так, на 2007 рік тільки 352 сім'ї в районі і тільки 335 сімей у Корос­тені мали 3-оє і більше дітей.

В середньому в місті сім'я складається з 3,5 чол., а в районі з 3,4 чол. На розміри сім'ї великою мірою впливає її стабільність, тобто три­валість існування і кількість розлучень відносно зареєстрованих шлюбів. За останні роки кількість розлучень значно зросла і особливо великий рівень їх серед сімей, що перебували в шлюбі від 1 до 10 років, що призводить до збільшення неповних сімей, яких тільки в Коростені зараз 860. Це одна з причин низької народжуваності, а отже і відсутності природного приросту населення на Коростенщині.

Для природного руху населення в краї характерне різке змен­шення населення за рахунок міграції  і відсутності природного приросту. Природний приріст населення формують кількість народжених і кількість померлих. На протязі останнього століття показники природного приросту населення зазнавали різких коливань, але в останні 25 років в сільській місцевості він стабільно оцінюється зі знаком "мінус", причому тенденція до його зниження весь час збільшується.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Авторизація в системі електронних петицій

Ще не зареєстровані? Реєстрація

Реєстрація в системі електронних петицій


Буде надіслано електронний лист із підтвердженням

Потребує підтвердження через SMS


Вже зареєстровані? Увійти

Відновлення забутого пароля

Згадали авторизаційні дані? Авторизуйтесь