У Білозірській громаді на Черкащині патронатні родини приймають на виховання дітей з інших громад
У 6-річного Вовчика й 12-річного Дмитрика мама одна, а батьки різні. Батьківство обох чоловіків офіційно не підтверджене, відтак вони не можуть забрати на виховання синів до себе при всьому їхньому бажанні. Тому братики, поки їхні татка займаються оформленням необхідних документів, а мама невідомо де «шукає роботу», знаходяться у патронатній сім’ї.
Лариса Сможна з села Білозір’я Черкаської області – багатодітна мама, разом з чоловіком народила й виховала 9-х дітей. Усі ще живуть разом. Але коли їй громада запропонувала стати патронатною вихователькою, погодилася без вагань, бо, як ніхто, розуміє, наскільки важливо, щоб діти жили у нормальних умовах, мали що поїсти, що взути-одягнути. Помічником мамі в нелегкій і відповідальній справі погодилася стати її старша донька.
За півтора роки в патронатній сім’ї Сможних на тимчасовому перебуванні побувало вже одинадцятеро дітей із чотирьох родин, що потрапили у складні життєві обставини. Так склалося, що більшість їхніх вихованців проживають в інших територіальних громадах, керівництво яких звертається до них про допомогу. Перші шестеро, які були вилучені в матері-одиначки, що не справлялася з вихованням дітей, з часом повернулися до біологічної сім’ї, адже соціальні служби провели з багатодітною мамою відповідну роботу, допомогли їй налагодити побут, навчили раціонально витрачати гроші.
– Думаю, найбільший переворот у свідомості матері стався, коли вона вперше приїхала до нас провідати своїх дітей, – пригадує Лариса Сможна. – Ми з дітьми підготували пісню про маму. Діти співали, а вона плакала. Зараз ця жінка не нахвалиться синами й доньками: вони стали допомагати по господарству, дотримуються чистоти. Це найважливіший результат роботи патронатної родини.
А першими – з 2018 року – брати на патронатне виховання дітей з сімей, що перебувають у складних життєвих обставинах, стало подружжя Ольги та Сергія Темненків з селища міського типу Ірдинь.
За словами директорки центру надання соціальних послуг Білозірської сільської ради Ірини Віри, така сімейна форма виховання, як патронат, у наданні послуг конче необхідна, адже саме патронатна сім’я (тимчасова родина) у багатьох випадках дозволяє вберегти дитину від потрапляння до інтернату. Та й не скрізь доцільно реалізовувати якісь грандіозні проекти (створювати, наприклад, дитячі будинки сімейного типу, кризові відділення тощо). Щось має функціонувати на обласному рівні, щось – на районному, а щось – на рівні територіальної громади.
– Служба у справах дітей виконкому сільської ради має всю інформацію про дітей, що перебувають у складних життєвих обставинах, нерідко про них інформує громадськість, ¬ розповідає Ірина Віра. – Міждисциплінарна команда у складі представників освіти, охорони здоров’я, соціальних працівників, офіцерів громади одразу реагує на тривожні сигнали. Виїжджаємо на місце, оцінюємо ситуацію, і якщо бачимо, що є загроза для дітей, діємо у їхніх інтересах. В умовах децентралізації вирішувати подібні проблеми стало набагато простіше, адже не треба чекати виїзду комісії з району, прийняття рішення зверху. Дітей у патронатну родину передаємо на основі двостороннього договору між батьками та патронатними вихователями. Під час адаптації в новому освітньому середовищі з дітьми працюють психологи.
Загалом за три роки дві патронатні родини прийняли на виховання 23 дитини.
На патронатному вихованні діти мають право перебувати три місяці, але цей термін може бути подовжений до півроку.
За цей час соціальні служби працюють з батьками, роблять усе можливе, щоб родина могла знову бути разом, а якщо це нереально – підшукати для дітей прийомну родину чи влаштувати у дитячий будинок сімейного типу. Зазвичай їх забирають родичі, а соціальна служба супроводжує родини ще протягом 2-3 місяців після цього, намагаючись мінімізувати ризики. У Білозірській громаді жодна дитина не влаштована до інституційного закладу.
Робота патронатних вихователів оцінюється гідно – у місяць вони отримують майже 12 тисяч гривень, а на кожного вихованця держава виділяє по 2,5 прожиткових мінімуми, передбачених на дітей до 6 років (5032 грн), а з 6 до 18 років ця сума складає понад 6 тисяч гривень. На дітей з інвалідністю виділяється 3,5 прожиткових мінімуми, відповідно до віку.
Нещодавно Уряд передбачив додатковий механізм для того, щоб патронатний вихователь вчасно отримав фінансову допомогу для догляду за дитиною, влаштованою під патронат.
Окрім того, у разі влаштування під патронат новонародженої дитини патронатна сім’я отримає «пакунок малюка» або грошову компенсацію. Уряд також скоротив перелік необхідних документів для проходження первинного відбору кандидатів на патронатних вихователів та установив додаткові оплачувані дні для них.
«Патронатна сім’я – це професіонали, які пройшли кілька відборів та відповідне навчання. Вони першими надають психологічну реабілітацію дитині, яка з різних причин не може знаходитися у рідній сім’ї, працюють з рідними батьками дитини, щоб повернути її у сім’ю, а не відправляти в інтернат. Тому ми створюємо максимально комфортні умови для розвитку патронату у кожній територіальній громаді», – зазначила Міністр соціальної політики Марина Лазебна.
За даними Міністерства соціальної політики, в Україні налічується 220 сімей патронатних вихователів. З початку року понад 1000 дітей отримали послуги патронату, з них майже 44 % повернулося до рідних сімей, 48 % влаштовано до закладів сімейних форм виховання, лише 8 % – до інституційних закладів.
