Історії героїв: У душі страху не було — тільки гнів і ненависть до тих, хто напав на Україну
Ігоря, уродженця Одещини, повномасштабне вторгнення російських загарбників в Україну застало в іншій країні. Він майже десять років жив і працював у Польщі. Саме там йому вдалося реалізувати свої професійні таланти та здібності. Маючи професію зварювальника й практичний досвід роботи за фахом, зумів за декілька років організувати своє приватне підприємство в Познані. Його бригада виконувала дуже складні й високотехнологічні роботи з аргонового зварювання різноманітного промислового обладнання. Ігор мав стабільно високий дохід, влаштований побут і прекрасні перспективи на подальший розвиток бізнесу. Але все раптово змінилося після 24 лютого.
Коли він у телефонній розмові з рідними почув, що в його рідне місто летять російські ракети, вирішив повернутися додому. Переписав довіреність на свій бізнес на партнерів, зібрав речі й поїхав в Україну. Згадує, як вразили його великі черги на кордоні. Сотні жінок з дітьми стояли на пунктах пропуску, в очах людей був розпач і тривога. Ця жахлива картина нагадала йому кадри військової кінохроніки часів Другої світової війни. Саме тоді остаточно зрозумів, що це справжня війна. Але в душі не було страху — тільки гнів і ненависть до тих, хто напав на його країну.
Уже за декілька тижнів після повернення чоловік був зарахований до складу одного з підрозділів Сил територіальної оборони ЗСУ. Обстановка тоді склалася критична, ворог уже підходив до Миколаєва. Доводилося нести службу й одночасно вчитися азів військової справи. Більшість його побратимів, як і він сам, не мали досвіду армійської служби. Щодня вони в посиленому режимі опановували нелегку військову науку. Вчилися впевнено поводиться зі зброєю, влучно стріляти, копати окопи, правильно маскуватися й пересуватися на полі бою, надавати медичну допомогу. Добра фізична форма, кмітливість, досконале знання техніки й особиста комунікабельність дали Ігорю можливість швидко засвоїти практичні навички. За нетривалий час він став вправним солдатом. Але найбільшу повагу командирів і друзів заслужив, коли брав активну участь в облаштуванні взводного опорного пункту та встановленні інженерних споруд та укріплень. Тут стали у пригоді його професійні вміння і знання. Завдяки його допомозі вдалося виконати дуже складні інженерні, зварювальні та будівельні роботи. Наприклад, зварювання арматури бетонного перекриття зробила набагато міцнішими вогневі споруди й укриття на позиції взводу. Нині ВОП, на якому служить солдат Ігор, — зразок досконалої інженерної думки, тому не випадково, що за ним закріпилося псевдо, яке повністю йому відповідає — «Майстер».
Фото автора
Кореспондент АрміяInform
