Унікальну колекцію вишитих рушників зібрала жителька Коростенського району Валентина Галкіна
Збереження культурної спадщини України надзвичайно актуальне та важливе в умовах, коли ворог нищить наші церкви, музеї, заклади культури та освіти.
Це розуміють жителі Коростенського району, які своєю працею і своїм творчим пошуком щоденно наповнюють скарбничку самобутніх робіт з вишивки, ткацтва, художніх поробок, картин, виробів старовини та сучасності.
Серед таких берегинь культурної спадщини Овруччини Коростенського району є і відома на весь район, а також далеко за його межами – Валентина Галкіна, з якою нещодавно мав змогу познайомитись та поспілкуватись начальник Коростенської районної військової адміністрації Юрій Тарасюк.
Жінка, що проживає у селі Велика Фосня Овруцької територіальної громади, на сьогоднішній день вже зібрала в містах і селах нашого Поліського краю, Житомирщини величезну колекцію рушників. Сьогодні ця збірка нараховує вже 907 унікальних витворів «золотих рук» майстринь нашого краю. Всі вони мають свою історію, імена вишивальниць, які з трепетом оберігаються Валентиною Федорівною.
Свою колекцію жінка почала збирати дуже давно. Вихователь дитячого садочку за фахом, а нині пенсіонерка підійшла до справи збереження родинного спадку з усією відповідальністю. Спочатку в колекцію увійшли рушники з її родини, потім почали з’являтись старовинні рушники від друзів, односельчан. Згодом колекція Валентини Федорівни поповнилась роботами вишивальниць з сусідніх сіл та міст. Чимало з них виставлялись у різноманітних експозиціях. Про колекціонерку писали різні видання та журналісти.
Сьогодні Валентина Галкіна мріє про невеличкий музей рушника в рідному селі або в районному центрі. Мріє, щоб до нього зֹ’їжджалися люди зі всього світу. Адже не даремно кажуть, що в українській вишивці таїться генетичний код нашої нації.
Про кожен із своїх вишитих рушників Валентина Федорівна може говорити годинами. Знає про них все – час і місце вишивання, стилістку роботи, його покликання і правильне застосування.
Так, наприклад, не кожним рушником можна прикрасити ікони, як і не кожен рушник можна подати на весіллі. Як хрестик до хрестика вишивали на рушнику руки майстринь Полісся, так і Валентина Галкіна з любов’ю збирала не тільки самі рушники, але й історії про них та про майстринь, які їх вишили.
Жовтими та синіми нитками вишита українська доля. Червоними та чорними нитками написана історія нашої землі на рушниках України. Тож, якщо вам цікаво більше дізнатись про наш «генетичний код нації» вишитий на рушниках, їдьте у село Велика Фосня, де вас радо на порозі своєї біленької хатки зустріне колекціонер і поціновувач українського прикладного мистецтва, берегиня роду Валентина Федорівна Галкіна.
Наталія Колєнова,
старший інспектор відділу інформаційної діяльності
та комунікацій з громадськістю Коростенської РВА
