#СвітСковороди: національний проєкт до 300-річчя видатного українського філософа
Святкування 300-річчя українського філософа, просвітителя-гуманіста, поета й педагога Григорія Сковороди — одна з ключових культурно-мистецьких подій 2022 року.
06 лютого 2022 року — за 300 днів до святкування 300 років від дня народження Григорія Сковороди, Міністерство культури та інформаційної політики України презентувало айдентику національної кампанії «Світ Сковороди». Звичайно, всенародне святкування цієї важливої для кожного українця дати, відбувалося би за планом в усіх куточках України, якби не внесла в наше життя свої корективи війна, яку розпочала росія 24 лютого.
російські окупанти зруйнували Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди у селі Сковородинівка під Харковом 07 травня 2022 року.
Проте національний проєкт «Світ Сковороди» триває попри війну, Україна віддає шану генію Сковороди.
Цей проєкт розробив переможець мистецького конкурсу МКІП ― комунікаційна агенція Postmen у партнерстві з літературним критиком Євгенієм Стасіневичем.
Брендбук проєкту доступний на сайті МКІП та Держмистецтв для використання у заходах до 300-річчя філософа.
Довідково. Григорій Савич Сковорода народився 03 грудня 1722 року в селі Чорнухах на Полтавщині.
Навчався у Києво-Могилянській академії.
У 1753 році викладав поетику в Переяславському колегіумі. Писав байки, викладав стародавні мови. Сковорода написав підручник з етики. Незабаром мусив залишити колегіум, через доноси на нього.
1754-1759 – жив у селі Коврай на Переяславщині, працюючи домашнім учителем у поміщика Степана Томари. Написав значну частину віршів збірки «Сад божественних пісень». Працював викладачем (спочатку поетики, а згодом етики) у Харківському колегіумі.
Протягом 1769-1774 років Сковорода написав збірку прозових байок «Байки харківські», «Бесіду, названу двоє, про те, що блаженним бути легко», і «Діалог, чи Розмова про стародавній світ», а також твори: «Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті» («Розмова дружня про душевний світ»), «Кільце», «Розмова, звана алфавіт, чи буквар світу».
У 1775-1776 роках були написані твір «Книжечка, названа Si-lenus Alcibiadis, сиріч Ікона Алківіадська («Ізраїльський змій») та «Книжечка про читання святого письма, названа Дружина Лотова».
У 1785 році Сковорода об’єднав 30 віршів, написаних у різний час, у збірку «Сад божественних пісень».
У 1787 році він написав «Вдячного Еродія» і «Убогого Жайворонка», а у 1791 році завершив філософський твір «Діалог. Ім’я йому — Потоп зміїний».
З 1769 року Сковорода вів мандрівне життя, не спокушаючись різноманітними посадами й чинами.
У 71 рік поет пішки пройшов триста верств аж до Орловщини, де жив його учень і приятель Михайло Ковалинський, щоб передати йому рукописи своїх творів.
Помер 09 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочівського району Харківської області.
На його надгробку вибиті (як епітафія): “Спадщина композитора, поета, байкаря і філософа Григорія Савича Сковороди є дорогим надбанням української національної і світової культури”.
