28 березня 1933 року народився Юрій-Богдан Шухевич - Герой України, дисидент, політичний та громадський діяч
Юрій-Богдан Шухевич народився у родині Шухевичів 28 березня 1933 року в селі Оглядове Львівської області (тоді село належало до Польської губернії). Мав молодшу сестру Марію. Поки батько був у підпіллі, родину репресували. Матір, Наталію Березинську, відправили у заслання, а самі Юрій і Марія неодноразово потрапляли у сиротинці, один із яких був у місті Сталіно (нині Донецьк). Хлопець двічі тікав і добирався додому, де його знову хапали. Але у 1947 році втеча була вдалою.
Зустріч із батьком
У липні того ж року він отримав лист від батька через зв'язкову Галину Іванченко, а в серпні з ним зустрівся. Коли Юрій попросив у Романа Шухевича дозволу залишитися в УПА, той сказав: "Юрку, у цій боротьбі ми загинемо, але коли підуть та й загинуть такі, як ти, хто за 15 років буде цей народ піднімати?" Тоді вони бачилися востаннє.
Порятунок сестри
До березня 1948 року Юрій Шухевич навчався у школі в Кам'янці-Бузькій. Двічі на місяць до нього навідувалась зв'язкова Галина Іванченко, яка приносила гроші. Тоді ж у кінці березня на прохання Романа Шухевича вони вдвох вирушили у Сталіно (Донецьк), щоб врятувати сестру Марусю. Іванченко дала хлопцеві підроблене свідоцтво про народження на ім'я Левчука Богдана Федоровича.
Біля дитбудинку, де була сестра, Юрія затримали. Зв'язкова відійшла і не могла визволити хлопця, а в нього не було пістолету, аби захиститися. Тоді йому було 14 років.
Ув'язнення
Всього Юрій Шухевич провів у тюрмах та концтаборах 31 рік, його ув'язнювали 4 рази. Вперше засудили на 10 років за зв'язок з ОУН-УПА якраз напередодні його 15-річчя, вдруге – також на 10 років за антирадянську агітацію. Відбувши цей термін, він оселився в Нальчику Кабардино-Балкарської АРСР, адже Юрію було заборонено жити в Україні. Там працював електромонтером, перш ніж його засудили ще на 10 років. Ще через рік йому дали 10 років за антирадянську пропаганду. З цих двох термінів вийшло 11 років ув'язнення та 5 років заслання як особливому небезпечному рецидивісту.
Відбував термін у Володимирській в'язниці та Чистопільській, у мордовських концтаборах, був у засланні в Тюменській області. У 1988 році, коли Юрію Шухевичу було 55 років, закінчився термін заслання в Сибір. У радянських в'язницях він повністю втратив зір та потрапив у будинок для людей з інвалідністю в Омській області. Через 2 роки отримав дозвіл повернутися в Україну.
Діяльність Юрія Шухевича
Відбуваючи свій термін, Юрій Шухевич домагався надання ув'язненим статусу політв'язня, боровся за право на виїзд з Радянського Союзу, виступав зі зверненнями до світової громадськості та урядів інших держав, міжнародних організацій з охорони конституційних прав і свобод людини.
Шухевич написав лист в ООН, перебуваючи в мордовському концтаборі, де розповів про порушення прав людини в СРСР та розкрив злочинну систему судів. За це у 1973 році йому оновили термін.
Він брав активну участь в українському визвольному русі й у 1977 році став членом Української Гельсінської Групи.
Діяльність в роки Незалежності
У 1990 році колишні політв'язні створили Українську міжпартійну асамблею, а в 1991 – Українську Народну Самооборону (УНСО). Юрій Шухевич був організатором та головою УНА-УНСО в 1990-1994 та 2005-2014 роках.
У 2006 році тодішній Президент України Віктор Ющенко надав Юрію Шухевичу звання Героя України з врученням ордена Держави.
Звернення Юрія Шухевича до молоді під час Революції Гідності
У 2014 році балотувався від "Радикальної партії" Олега Ляшка на виборах до ВРУ та був обраний народним депутатом Верховної Ради України VIII скликання. Шухевич увійшов до тимчасової Президії, яка відкрила перше засідання Верховної Ради України цього скликання. Був заступником голови Комітету Верховної Ради України у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю у 2015-2018 роках.
Також у 2015 році був ініціатором та автором "Закону про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті". Після підписання Президентом Петром Порошенком та набуття чинності, вояки УПА тепер отримали статус борців за незалежність України у ХХ столітті.
22 листопада 2022 року на 89-му році життя дисидент, політичний діяч та син головнокомандувача УПА Романа Шухевича помер.
