Шановні учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, жителі Коростенського району!
Сьогодні минає 37 років від дня, коли Україна та світ жахнулися від вибуху четвертого реактору Чорнобильської атомної станції. Техногенна катастрофа досі озивається в наших серцях пекучим болем і стражданнями багатьох родин.
Страшна аварія на атомній електростанції розділила нашу епоху на «до» і «після». Наслідки катастрофи мали планетарні масштаби: величезні території були забруднені радіацією, десятки тисяч громадян було переселено у безпечні місця з Прип’яті до інших районів.
Чорнобиль продемонстрував могутність і, водночас, безсилля людини. Ще раз довів, що можливості людського розуму великі, але за умови повної відповідальності за дії і вчинки. Чорнобильська трагедія – це жорстке і безкомпромісне попередження людству.
Чорнобиль практично торкнувся кожного з нас – хвороби, скалічені долі наших рідних, близьких і зовсім невідомих людей, хто ліквідовував наслідки аварії. Чорнобильські дзвони лунають над нами - і того відлуння вистачить ще не на одне покоління.
Пам'ятаючи про темні сторінки історії, ми ніколи не повинні забувати героїзму пожежників, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, представників усіх професій, котрі брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Серед ліквідаторів наслідків катастрофи було чимало мешканців Ізяславської громади. Це була боротьба людей з вогнем в ядерному пеклі. Вони рятували не лише атомну станцію, Прип’ять, Чорнобиль… Вони рятували Україну та весь світ.
І знову понад тридцять років потому історія повторюється… Після повномасштабного вторгнення в Україну в 2022 році окупанти захопили Чорнобильську та Запорізьку АЕС. Україна у черговий раз рятує світ. Співробітники атомних станцій робили та продовжують робити усе можливе, аби запобігти ядерному вибуху.
Їхній подвиг назавжди записаний у літопис людської мужності й навічно залишиться в пам'яті українського народу.
Промені смерті не змогли знищити дух героїзму, солідарності і самовідданості тих чоловіків і жінок, які у далекому 1986 році боролися в Чорнобилі з ядерною стихією.
Ми схиляємо голови перед усіма, хто пішов тоді в ядерний вогонь, щоб зупинити ланцюгову реакцію смерті. Вклоняємося тим, хто усвідомлено й мовчки жертовно віддав своє життя, виконавши найвищий синівський обов'язок перед рідною землею і рідним народом – зупинив ескалацію катастрофи, унеможливив її переростання у глобальний винищувальний смерч для всієї України та інших держав.
Ми разом згадуємо і сумуємо за героями, які віддали власні життя заради наших. Вічна і світла їм пам'ять…
Безмежна шана і доземний уклін ліквідаторам, які живуть поряд з нами.
Юрій Тарасюк,
начальник Коростенської районної військової адміністрації
