Європі потрібно змагатися за першість у пріоритетах, альянсах і технологічному розвитку – виступ Президента на Всесвітньому економічному форумі
Пані та панове!
Я хочу поговорити з вами про майбутнє Європи – що, по суті, означає майбутнє більшості людей тут.
Зараз усі погляди спрямовані на Вашингтон. Але хто насправді дивиться на Європу зараз? Це ключове питання для Європи. І справа не лише в ідеях. Справа в людях насамперед. У тому, як вони житимуть у світі, що постійно змінюється.
20 годин тому у Вашингтоні відбулася інавгурація Президента Трампа. І тепер усі чекають, що він зробить далі. Його перші укази вже показали чіткі пріоритети. Більшість світу зараз думає: то що ж буде з їхніми відносинами з Америкою? Що станеться з альянсами, з підтримкою, з торгівлею? Як Президент Трамп планує завершити війни?
Але ніхто не ставить таких запитань про Європу. І ми повинні бути чесними щодо цього.
Коли ми в Європі дивимося на Сполучені Штати як на нашого союзника, це очевидно – вони є незамінним союзником.
У часи війни всі турбуються, чи залишаться Сполучені Штати з ними. Кожен союзник про це хвилюється. Але чи турбуються у Сполучених Штатах, що Європа може колись їх покинути – перестати бути їхнім союзником? Відповідь – ні.
Вашингтон не вірить, що Європа може запропонувати їм щось справді вагоме.
Я пам’ятаю Азійський безпековий саміт торік у Сінгапурі – «Діалог Шангрі-Ла». Там представники делегації США відкрито заявили: їхнім основним пріоритетом у сфері безпеки є Індо-Тихоокеанський регіон, другим – Близький Схід і Затока й лише третім – Європа. І це було за попередньої адміністрації.
Чи зверне Президент Трамп взагалі увагу на Європу? Чи вважає він НАТО необхідним? І чи поважатиме він інституції ЄС?
Європа не може дозволити собі бути другою чи третьою в черзі для своїх союзників. Якщо це станеться, світ почне рухатися вперед без Європи, і це буде світ, який не буде ані комфортним, ані вигідним для всіх європейців.
Європі потрібно змагатися за першість у пріоритетах, альянсах і технологічному розвитку.
Ми переживаємо ще один переломний момент, який одні вважають проблемою для Європи, а інші називають шансом. Європа повинна утвердитися як сильний глобальний гравець. Як незамінний гравець.
Не варто забувати: між європейськими країнами та Росією немає океану. І європейські лідери мають це пам’ятати: битви за участю північнокорейських солдатів зараз відбуваються в місцях, географічно ближчих до Давоса, ніж до Пхеньяна.
Росія перетворюється на версію Північної Кореї – країну, де людське життя нічого не варте, але в них є ядерна зброя й палке бажання зробити життя своїх сусідів нестерпним.
Попри те що загальний економічний потенціал Росії значно менший за потенціал Європи, вона виробляє в кілька разів більше боєприпасів і військової техніки, ніж уся Європа разом узята. Це саме той шлях війн, який обирає Москва.
Путін підписав нову стратегічну угоду з Іраном. У нього вже є всеосяжний договір із Північною Кореєю. Проти кого вони укладають такі угоди? Проти вас, проти нас. Проти Європи, проти Америки. Ми не повинні забувати про це. Це не випадковість. Це їхні стратегічні пріоритети, і наші пріоритети мають відповідати викликам – у політиці, у сфері оборони, в економіці.
Протистояти таким загрозам можна лише разом. Навіть коли йдеться про чисельність армії.
Росія може виставити приблизно 1,3… може 1,5 мільйона військових. У нас – понад 800 тисяч у війську. На другому місці після нас – Франція з понад 200 тисячами. Потім – Німеччина, Італія та Велика Британія. У решти – менше. Це не та ситуація, коли одна країна може захистити себе сама. Це ситуація, коли всі ми повинні стояти разом, щоб щось значити.
На щастя, наразі вплив іранського режиму слабшає. Це дає надію для Сирії та Лівану. І вони теж мають стати прикладами того, як життя може відновитися після війни.
Україна вже робить кроки для підтримки нової Сирії. Наші міністри відвідали Дамаск, ми запустили продовольчу програму допомоги для Сирії під назвою «Продовольство з України» й залучаємо наших партнерів для інвестицій у ці постачання та будівництво об’єктів із виробництва продовольства. Європа цілком може виступити донором безпеки для Сирії – час припинити діставати головний біль із цього напрямку.
І Європа разом з Америкою повинні покласти край іранській загрозі.
Зараз не зрозуміло, чи матиме взагалі Європа місце за столом переговорів, коли війна проти нашої країни завершиться. Ми бачимо, який великий вплив Китаю на Росію. Ми глибоко вдячні Європі за всю підтримку, яку вона надала нашій країні під час цієї війни. Але чи слухатиме Президент Трамп Європу, чи домовлятиметься з Росією та Китаєм без її участі?
Європа повинна навчитися повністю піклуватися про себе, щоб світ не міг дозволити собі ігнорувати її.
Важливо зберігати єдність у Європі, адже світ не переймається лише Будапештом чи Брюсселем – його хвилює Європа як єдине ціле.
Нам потрібна спільна європейська політика у сфері безпеки та оборони, і всі європейські країни мають бути готові витрачати на безпеку стільки, скільки це справді необхідно, а не стільки, скільки вони звикли за роки недбальства. Якщо для оборони потрібно 5 % ВВП, значить, це має бути 5 %. І не потрібно грати на емоціях людей, стверджуючи, що витрати на оборону мають компенсуватися за рахунок медицини, пенсій чи чогось іншого – це справді несправедливо.
Ми вже створили моделі співпраці для оборони України, які можуть зробити сильнішою всю Європу. Ми разом будуємо дрони, включно з абсолютно унікальними, яких немає більше ніде у світі. Ми разом виробляємо артилерію, і в Україні це набагато дешевше та швидше, ніж у будь-якій іншій країні світу.
І зараз інвестувати в українське виробництво дронів означає інвестувати не лише в безпеку Європи, а й у здатність Європи бути гарантом безпеки для інших важливих регіонів.
І нам потрібно почати спільно створювати системи протиповітряної оборони – такі, які справді можуть упоратися з усіма типами крилатих і балістичних ракет. Європі потрібен власний «Залізний купол», здатний протистояти будь-яким загрозам.
Ми не можемо покладатися на добру волю кількох столиць, коли йдеться про безпеку Європи: чи то Вашингтона, Берліна, Парижа, Лондона, Рима, чи – після того, як Путін піде на той світ, – якогось уявного демократа в Москві.
І ми повинні забезпечити, щоб жодна європейська країна не була залежною від одного постачальника енергії, особливо від Росії. Зараз обставини на нашому боці – Президент Трамп планує експортувати більше енергії.
Але Європа повинна активізуватися й докласти більше довгострокових зусиль для забезпечення реальної енергетичної незалежності. Не можна продовжувати купувати газ у Москви й водночас очікувати гарантій безпеки, допомоги та підтримки від американців. Це просто неправильно.
Наприклад, Прем’єр-міністр Словаччини не намагається отримати доступ до американського газу, але все ж сподівається користуватися американською безпековою парасолькою.
Європа повинна мати місце за столом, коли укладаються угоди щодо війни та миру. І я зараз говорю не лише про Україну. Це має стати стандартом.
Європа заслуговує на більше, ніж просто бути спостерігачем, коли її лідери обмежуються лише публікаціями в X після того, як угоду вже укладено. Європа повинна формувати умови цих угод.
Нам потрібен абсолютно новий, сміливіший підхід до технологічних компаній і розвитку технологій. Якщо ми згаємо час, Європа втратить це століття.
Зараз Європа відстає в розвитку штучного інтелекту.
Вже сьогодні алгоритми TikTok є потужнішими за деякі уряди. Вже сьогодні доля малих країн більше залежить від власників технологічних компаній, ніж від їхніх законів. Уже сьогодні Європа не лідирує в глобальних технологічних перегонах, відстаючи як від Америки, так і від Китаю. Це не дрібниця, це – про слабкість: спочатку технологічну та економічну, а потім і політичну.
Європа часто більше зосереджена на регулюванні, ніж на свободі, але, коли потрібне розумне регулювання, Брюссель вагається. Ми повинні забезпечити максимальний технологічний розвиток у Європі та разом ухвалювати всі важливі рішення – для всієї Європи.
Від виробництва зброї до розвитку технологій – Європа має бути лідером.
Європа повинна стати найпривабливішим ринком у світі, і це досяжно.
І, нарешті, Європа повинна бути здатною гарантувати мир і безпеку для всіх – для себе та для інших, для тих у світі, хто важливий для Європи.
Європа заслуговує бути сильною. А для цього Європі потрібні ЄС і НАТО.
Чи можливо це без України та без справедливого завершення війни Росії проти України? Я переконаний, що ні.
Лише справжні гарантії безпеки для нас будуть справжніми гарантіями безпеки для всіх у Європі. І ми повинні забезпечити, щоб Америка також вважала нас необхідними. Щоб це сталося, увага Америки має зміститися на Європу. Щоб одного дня у Вашингтоні сказали: «Усі погляди – на Європу». І не через війну. А через можливості, які є в Європі.
Європа повинна вміти себе захищати.
Сотні мільйонів людей відвідують Європу, щоб побачити її пам’ятки, щоб познайомитися з її культурною спадщиною. Мільйони у світі мріють жити так, як живуть європейці. Чи зможемо ми це зберегти та передати нашим дітям? Якщо ми в Європі зможемо відповісти на це позитивно, Америка потребуватиме Європи так само, як і інші глобальні гравці.
Європа повинна формувати історію – для себе та своїх союзників, – щоб залишатися не лише актуальною, а й живою та великою.
Дякую.
Слава Україні!
