Календар пам’ятних дат

Шановні земляки!

Цього року ми відзначаємо 30 років із дня затвердження Верховною Радою України малого Державного Герба України.

Олена Дмитраш – талановита українська оперна й камерна співачка та педагог, про яку сьогодні, на жаль, мало хто знає.

Цього дня, 33 роки тому, було завершено виведення радянських військ з території Афганістану. Так закінчилася неоголошена війна, яка тривала майже десятиліття.

Василь Аксенин народився в селі Литя?чі Заліщицького району Тернопільської області. Мешкав у місті Чернівці, де працював різноробочим. Як розповіли рідні Героя, за життя він був дуже доброю людиною і понад усе на світі любив птахів. Коли йому на вулиці десь знаходилась поранена пташка, він не міг пройти мимо, не підібравши її, аби потім полікувати та виходити. Тому часто так траплялось, що його пернаті друзі жили у нього вдома. Про таке захоплення та добре серце Василя знали всі навколишні сусіди. І коли комусь з них також випадало знайти поранену птаху, то вони добре знали, хто зможе стати найкращим лікарем для пернатого. Всіх знедолених пташок приносили в дім Аксениних з повною впевненістю, що там їм обов’язково допоможуть одужати.

Байда народилася в 1922 році в Красноперекопському районі у Криму. Після смерті батьків, коли вона була маленькою, її виховували бабуся і дідусь. У 1936 році вона кинула школу в Джанкой, не закінчивши навчання. Вона працювала радгоспі, у лікарні, а потім у кооперативі в селі Воїнка. Після того, як будинок, в якому вона жила, був зруйнований, вона почала працювати на залізничному вокзалі, щоб допомогти цивільному населенню евакуювати місто.

Оксана Лятуринська на початку 20-х років нелегально потрапила до Німеччини, потім переїхала до Праги, де на той час був один із провідних центрів українського еміграційного життя. Лятуринська активно включається в громадське і культурне життя української еміграції. Співпрацює в Союзі українок. Знайомиться з поетами-емігрантами Євгеном Маланюком, Олексою Стефановичем, Оленою Телігою і Олегом Ольжичем.

29 січня 2022 року виповнюється 104-та річниця бою під Крутами, який став символом героїзму та самопожертви молодого покоління українців у боротьбі за незалежність.

Як інформує Український інститут національної пам’яті, суть міфу: У січні 1918 року Центральна Рада відправила під Крути на вірну смерть 300 14-17-річних юнаків-добровольців Студентського Куреня, які, за словами історика Михайла Дорошенка, були «молодь, напівдіти, які ніколи перед тим не тримали зброї в руках».

Архип Куїнджі народився 15 січня 1841 в Маріупольському повіті. Його сім’я жила бідно, він рано втратив батьків, тому працювати Архип почав з раннього дитинства. У 14 років Куїнджі спробував стати учнем Айвазовського, але той його не оцінив його і дозволяв лише допомагати по дому. Через два місяці він повернувся додому і влаштувався працювати ретушером, де пропрацював цілих три роки.