Пам’ятне місце розстрілу мирних жителів с. Липники Лугинської територіальної громади
Південно-західна околиця села. Тут 31 грудня 1942 р. були розстріляні німецько-фашистськими карателями 68 жителів с Липники за зв’язки з партизанами з’єднання ім. Щорса. Їх прізвища відомі.
У 1985 р. на місці розстрілу встановлено композицію з двох фігур, виконаних із поліварної міді: дідусь підтримує рукою внучку. Композиція розміщена на земляному кургані висотою 1,2 м, перед яким укріплена мідна стела (1м х 0,7м) з присвятним написом:
«Землякам, павшим от рук фашистов на этом месте 31.ХІІ.1942 г.»
Фасадна частина земляного насипу облицьована гранітними плитами, до композиції ведуть східці.
Трагічна сторінка Історії села.
Того дня група радянських партизанів (5-6чоловік) грабували сільський магазин. Саме в цей час каральний загін СС (500чоловік) здійснював передислокацію з Лугин на Словечно. Дорога проходила повз село. Попереду батальйону на відстані 1,5 км на мотоциклі їхала розвідка. Батальйон ще знаходився на лісовій дорозі, а мотоцикл вже порівнявся з селом. Замість того, щоб непомітно покинути село, партизани обстріляли мотоцикл і вбили одного з німецьких солдат, спровокувавши тим самим есесівців на каральну акцію. Після цього вони сіли на підводи і втекли з села. З боку партизан це була свідома провокація, тому що за 1,5 роки окупації вони знали, що за таке будуть неминучі акційні дії з німецького боку. Так і сталося. Батальйон розгорнувся і оточив село. Есесівці, розбившись на групи, почали виганяти всіх чоловіків (чомусь вирішили покарати лише їх). По одному або групами чоловіків виводили на край села і розстрілювали з кулемета. При цьому траплялись неоднозначні випадки.
Климчук Галина Захарівна 1938р.н. розповіла, що есесівець вів її неповнолітнього брата на розстріл. Коли він побачив, що у той момент на вулиці нікого не було, то штовхнув хлопця за пліт і знаком наказав сховатись. Ничипорчук Марина Артемівна 1889р.н. і її дочка Заливака Єва Опанасівна 1923 р.н. вмолили іншого есесівця не виганяти на розстріл їхнього сина і брата Івана. І в цьому випадку есесівець пожалів хлопця. Під час розстрілу групи чоловіків шкільний учитель Німець Ілько Григорович у момент, коли кулемет почав стріляти, штовхнув неповнолітнього Власюка Григорія і вони впали неушкодженими. Коли есесівці пішли за групою липничан, вони відповзли у кущі та сховались у лісі. Таким же чином врятувались іще декілька чоловік. Того трагічного дня загинули 68 липничан.
Джерела та література:
О.М. Іващенко «Пам’ятки та пам’ятні місця історії та культури на Житомирщини»; - видання Житомир «Полісся» 2006
М. О. Хоптинець «Липники шлях з минулого в майбутнє» Липники 2018.
