Право дитини на освіту не може бути відокремленим від права дитини на родину!
Ключовим фактором для батьків дітей з особливими освітніми потребами (ООП) при виборі форми навчання для своєї дитини стає не лише обізнаність про інклюзивну освіту, а й їхні цінності та переконання: важливість участі дитини у звичайному житті, проживання в люблячій родині та можливість спілкування з однолітками.
В рамках дослідження «Доступ дітей з особливими освітніми потребами до інклюзивної освіти у Львівській області», проведеного проєктом «Супровід урядових реформ в Україні» (SURGE) за підтримки уряду Канади, було опитано батьків дітей з ООП, які навчаються у закладах загальної середньої освіти.
Сьогодні ми публікуємо кілька цитат батьків, діти яких навчаються в інклюзивних класах. Їхні думки ще раз підтверджують той факт, що кожна дитина має право на освіту, але воно ніяк не має порушувати право дитини жити поруч з батьками, навчатися разом з однолітками та мати усі ті умови, що допоможуть їй пройти кожен етап підготовки до дорослого життя.
«Я нічого не розглядала. Я дуже переживала, як почнеться той вік, коли треба до школи йти, і сина треба буде десь відвести в інтернат. Я казала, що я його не віддам, я його не залишу, хіба буду під тим інтернатом сидіти. Я хотіла всіма силами, щоб він був десь тут в школі, бо я ж бачу – він хотів до дітей... Я не хотіла, щоб він десь від мене їхав, так і сталося. Я дуже задоволена» (мама дитини, яка навчається в інклюзивному класі).
«То дуже добре, я просто не уявляю, як би то було, якби не було інклюзивної освіти?! То дитина б сиділа або в спецзакладі, або в хаті, а так дитина спілкується, набуває якихось навичок» (мама дитини, яка навчається в інклюзивному класі).
«Великий плюс в тому, що вона навчається в школі з дітьми, які не мають ООП, тому що особисто я знаю, що моя донька багато вчиться від дітей. Вона дивиться, вона наслідує, вона може спостерігати, пробувати повторити, тобто це для неї така можливість візуального навчання на прикладі» (мама дитини, яка навчається в інклюзивному класі).
«Дитина виведена із зони комфорту, і це нормально. Знаєте, можна десь піти, де зручніше, де немає допитливих поглядів, але це не реальна картина, і школа колись закінчиться, і вона все рівно буде ходити на вулиці. Я бачу реальну картину, я можу бачити, коли вона буде відчувати якусь образу і бути з нею поруч, і проговорити це. Може би десь було комфортніше, але щоб воно щось змінилося в нас в країні, діти мають вчитися разом. Вони мають комунікувати з нею змалечку, бачити її змалечку, тоді не буде такого здивування і якогось такого, знаєте, шарахання на вулицях, коли вони вже будуть дорослими» (мама дитини, яка навчається в інклюзивному класі).
Саме тому ми ще раз наголошуємо – цілодобове перебування дитини у закладі спеціальної освіти не означає забезпечення усіх її прав, так як там не задовольняється найбільша і найважливіша потреба - контакт з родиною та громадою, в якій дитина буде продовжувати своє доросле життя!Адже саме це дає дитині відчуття безпеки та довіри, що і є основою для розвитку її особистості та впевненості у майбутньому
