Цікаво про походження назв сіл Словечне та Антоновичі Коростенського району
Багатьох жителів Коростенського району, а також читачів групи у Фейсбук «Словечанщина краєзнавча» цікавить питання походження назви сіл нашого краю. Тож розміщуємо матеріал краєзнавця, голови ГО «Товариство дослідників Словечанщини» Олексія Горбачевського про походження назв сіл Словечне та Антоновичі.
Про походження назви села Словечне iснує безлiч легенд, що схожi мiж собою, тому наведемо найбiльш вiрогiдну.
В часи нашестя орди монголо-татар була велика битва за село. Багато людей рятувалися, втiкаючи до лiсу. Коли ж битва вщухла i втiкачi повернулися в село, то побачили жахливу картину, безлiч загиблих захисникiв села. Отож поховавши загиблих, хтось з людей вигукнув: "Слава вечна загиблим!"
Старi люди кажуть, що нiбито з цих слiв i пiшла назва села Словечне ...
Є також думка, що назва села походить вiд назви племенi "словенiв", що населяли цю територiю в давнi часи .
До монголо-татарської навали 1240 року село і прилеглі до нього землі сучасних сіл Листвина, Антонович, Бігуня, Тхорина мали спільну назву Каменщизна. Серед дослідникив історії Словечанщини немає спільного визначення щодо походження такої назви. Перш за все така назва походить від природної місцевості Словечансько-Овруцького кряжу. Кряж-камінь, земля, як камінна основа. Земля на якій живемо, камінне ложе. На Словечанщині існував культ каменю.
Цiкавим питанням є icторiя походження назви села Антоновичі. За переказами людей, село заснував чоловiк на iм’я Антон, який врятувався вiд нашестя орди Батия у ХІІІ ст. Вiд тих часiв, до речi в пам'ятi народнiй i збереглася старовинна легенда.
Одного разу жiнки-полiщучки побачили на другому березi болотистоï здвижовини передовий загiн татар, що шукав шлях до ïхнього поселення. Кiннота ворога зупинилася на березi болота i пожадливо поглядала на людей на другому березi. Дух легкоï доброï поживи лоскотав нiздрi нападникiв, але вони зрозумiли ,що болота ïм не перейти. Трясовина враз засмокче i ïх, i коней. Отож, полiщучки тiльки посмiялися з загарбникiв, якi потупцювали на мiсцi i поïхали назад. Але наступного дня, коли нашi пращури в мирi i злагодi займалися своïми буденними справами, монголо-татари несподiвано вдерлися в ïхне поселення i вщент спалили його. Людей,котрi не встигли втекти до лiсу, жорстоко вбивали. Тi ж хто, вцiлiв пiсля нападу завойовникiв, так i залишилися в лiсi. Люди будували собi куренi, рили землянки. На старе попелище нiхто здається, i не планував вже повертатися. Та на друге лiто один з втiкачiв, на iм’я Антон, взяв та i оселився на виднокрузi, на одному з пагорбiв, де й почав зводити собi хатинку. Люди мовчки спостерiгали за ним, а затим i самi почали виходити з лiсу, поруч iз смiливцем почали зводити собi житло. Так з однiєï хатини Антона i почало розбудовуватись нинiшне село, яке пiзнiше люди i назвали на його честь Антоновичі.
Як обіцяє краєзнавець Олексій Горбачевський, в подальшому він планує розповісти й про інші села. А ми закликаємо жителів великого, сучасного Коростенського району долучатись до цього гарного прикладу і надсилати свої розповіді про походження назв ваших населених пунктів в Коростенському районі та їх історію на електронну адресу відділу інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Коростенської РДА zmi@krstrda.zht.gov.ua .
