Вірю в ЗСУ

У 2020 він пішов в ЗСУ, щоб боротися за свій рідний Луганськ. Говорить, що останні 4 місяці загартували і змінили не лише його. Вони з побратимами стали більш відповідальні й зосереджені, бо це вже не окопна війна, а кривава бійня на виснаження та викорінення української нації.

Про війну Леонід знає не з розповідей. Він – учасник бойових дій з 2014 року. В районі АТО пройшли роки його молодості. В боях з ворогом формувався характер воїна й гартувалася справжня дружба з побратимами.

«Чуб» і «Мамон» – рідні брати та воїни повітрянодесантної бригади ЗСУ. У них колосальний бойовий досвід. Разом громили окупантів в Донецькому аеропорту, Слов'янську, Авдіївці, поблизу селища Піски…

– Чекав на «гостей» з росії на передовій лінії. За Липцями, в районі Веселого, – розповідає він. – Того ж дня підбили БТР, у якому був я зі своїм екіпажем. Снарядом пробило обшивку, мотор, двох людей поранило. З-під ворожого вогню вибиралися пішки. Це було, мабуть, найстрашніше, що довелося пережити на той час. Але тоді ж я остаточно упевнився, що можу покластися на своїх побратимів, у біді не кинуть. Взагалі, хлопці дуже мотивують. Я бачу, що вони не здаються, отже, і я як командир молодшої ланки не можу показувати свою слабкість. Вперед і тільки вперед.

Такий результат більше ніж за 2 тижні зборів коштів через платформу UNITED24. На частину цієї суми буде придбано 60 мультикоптерів Matrice. Завдяки їм наші військові зможуть з високою точністю записувати відео, чітко фокусуватися на цілі та визначати небезпеку на відстані.

Точно пущений снаряд вщент розносить вогневі точки ворога - про це добре знають лицарі-танкісти 28 окрема механізована бригада імені Лицарів Зимового Походу і тримають рашистів у напрузі.